Історія Ізяслава

Ізяслав – районний центр Хмельницької області, місто на річці Горинь, притоці Прип’яті. У різні часи документи фіксують дещо відмінні його назви: Ізяславль (XIII ст.), Заслав, Заславль, Ізяслав (XIV-XX ст.). У XII – 1-й пол. XIII ст. Ізяслав входив до складу Галицько-Волинського князівства. У XIV ст. місто стало власністю князів Острозьких, право яких на місто підтверджено грамотою польського короля Владислава Ягайла і литовського князя Вітовта. У 1448 р., після смерті князя Острозького, великі маєтки були поділені між його синами. Молодший Юрій отримав Заславль і поклав початок роду князів Заславських. У 1466 р. на крутому березі Горині він будує величний замок. У народі це місце має назву Рогнеда. Саме звідси виріс сучасний Ізяслав. Збереглися й залишки цієї найдревнішої кам’яної будівлі. Замок мав дві вежі, 14 городень, дім, церкву. За словами історика В. Антоновича, церква була дерев’яною і мала назву Хрестовоздвиженської.

У 2-й пол. XIV ст. Ізяслав стає власністю Литви, а після Люблінської унії 1569 р. – Речі Посполитої. У XV-XVI ст. кожні 10-20 років Волинь піддавалась нападам татар. Зафіксовано напади татар на Ізяслав у 1491 р., бої під стінами міста між польським військом і татарами у 1534 і 1577 рр. Великі спустошення вчинили вони на околицях Ізяслава у 1618 р.

Після Брестської унії 1596 р. окатоличення Ізяслава посилюється. На той час тут споруджено костел та монастир бернардинів, а місто перейшло до рук князів Заславських (гілка родини Острозьких). Бернардинський монастирський комплекс споруджувався у 1600-1610 рр., коли князь Януш-Іван Заславський, який у 1594 р. прийняв католицтво, заклав костел Святого Архангела Михаїла та монастир при ньому. Весь комплекс оточений міцною стіною, яку до 1926 р. доповнювали високі башти, але вони потім були знесені. За часів свого існування в монастирі зберігалася чудотворна ікона Божої Матері. За переказами, вона була сімейною святинею князів Заславських. Також тут зберігалися сімейні портрети Сангушків, Святополк-Четвертинських. При монастирі існувала багата бібліотека стародавніх хронік, літописів, майже повне зібрання сеймових щоденників. (У 1917 р. ці величезні багатства рукописів зникли.) До наших часів первісний варіант монастирського комплексу не дійшов. У 1648 р. армія Богдана Хмельницького захопила місто і зруйнувала монастир. Лише у 1757 р. за часів правління князя Павла Сангушка архітектор Паоло Фонтана заново відбудував комплекс у стилі бароко.

У XVII ст. Ізяслав став значним торговим і господарським центром півдня Волині. У місті відбувалися щотижневі торги та річні ярмарки. Населення Ізяслава не раз виступало проти польської шляхти, брало участь у повстанні Наливайка 1594-1596 рр. У 1648 р. Богдан Хмельницький, спираючись на допомогу населення міста і сусідніх сіл, зі своїм військом взяв ізяславський замок. За Андрусівським перемир’ям у 1667 р. Ізяслав відійшов до Польщі. Частина населення, рятуючись від утисків князів Заславських, а з 1673 р – Сангушків, тікала в інші райони. Після приєднання Правобережної Укра
ни до Росії протягом 1793-1795 рр. місто було центром Ізяславсього намісництва, у 1796-1797 рр. – центром повіту Волинського намісництва, пізніше – центром тієї ж губернії.

На поч. ХХ ст. у провінційному Ізяславському повіті існувала паперова фабрика, 6 друкарень, у тому числі 2 в Ізяславі. На той час у місті мешкало 14,5 тис. населення, в Ізяславському повіті – понад 235 тис.

Нині на невеликій території центральної частини міста розташовані 10 унікальних пам’яток архітектури. Серед них: замок князів Заславських, костел Іоана Хрестистеля, монастир бернардинів тощо. Чи не найбільшу цінність представляє палацово-парковий ансамбль, архітектурний комплекс якого відноситься до стилю пізнього бароко. До його складу входять замок-палац князів Сангушків та костел Св. Йосипа XVIII ст. Ансамбль виконаний під керівництвом знаменитого італійського архітектора Паоло Фонтана. Споруди палацу розташовані з урахуванням оборонного кордону замку та максимального просторового розкриття на стару, лівобережну частину міста. Монастир був зведений для латинських монахів-місіонерів. Монастир проіснував до 1831 р. За участь монахів-місіонерів у польському повстанні 1830-1831 рр. російський уряд відібрав приміщення монастиря і передав його місцевій владі, яка у подальшому поселяла тут різні повітові установи: поліцейське управління, казначейство, установу військової повинності тощо. У 1990-х рр. костел св. Йосипа було передано католицькій громаді міста.

Зараз в Ізяславі мешкає бл. 17 тис. жителів.